Приветствую Вас, Гость
Главная » 2017 » Январь » 8 » З Раством Хрыстовым!
14:50
З Раством Хрыстовым!

Борис Херсонский

Это стихотворение было написано год назад (уже два) в двух вариантах - русском и украинском. В тот же день  Елена Евич перевела его на белорусский язык. Еще раз - спасибо!

***
На старинных иконах Иосиф сидит в правом нижнем углу,
отвернувшись от Бога рожденного и от Марии Девы.
Он глядит куда-то в сторону, в ветхозаветную мглу,
он не слышит ни крик Младенца, ни ангельские напевы.

И звезда в прорехе меж туч, и прямой космический луч
словно ось симметрии опускается по вертикали.
Ветхий завет - состарился, но он силен и живуч,
а Слово пока бессловесно, и смысла мы не искали.

На старинных иконах Мария лежит на боку,
обратив свой взор к новорожденному Сыну.
А Иосиф сидит в углу, и кажется старику,
что Новая Эра глядит на его согбенную спину.

На старинных иконах ангелы и небесный фон золотой.
И Дева лежит на боку, и голубь летает над нею.
А Иосиф сидит отвернувшись. Он не знает, что он - святой.
И если б ему рассказали - он не принял бы эту идею.

Потому, что он плотник, а плотник- не богослов.
Он привык к тому, что зримо и поддается рубанку.
Он читал священные книги, но не видел священных снов.
А сон подступает. Завтра - в путь спозаранку.

Потому что путь начинается от Рождества, а затем
эра станет нашей, оставленной нам в наследство.
Мелькают столетия войн и социальных систем.
Рождество - позади. Теперь начинается Детство.

***
На старовинних іконах Йосип сидить у кутку один,
відвернувшись від Бога народженого та від Марії Діви .
Він дивиться кудись убік, в старозавітну темінь, він
не чує ні крик Немовляти, ані ангельські співи.

І зірка в дірі проміж хмар, і космічний промінь прямий
наче вісь симетрії опускається по вертикалі.
Старий завіт - постарів, але він сильний й живий,
а Слово поки безмовне, і сенсу ми не шукали.

На старовинних іконах Марія на боці лежить,
звернувши свій погляд на Рожденну Дитину.
А Йосип сидить у кутку, і здається старому на мить,
що Нова Ера дивиться на його зігнуту спину.

На старовинних іконах янголи на небесному тлі золотому.
І Діва лежить на боці, і голуб літає над нею.
А Йосип не знає,- йому будуть вклонятися, як святому,
І якщо б дізнався - він не прийняв би цю ідею.

Тому, що він тесля, а тесля - не бачить Небесних Синiв.
Він звик до того, що зримо і піддається рубанку.
Він читав священні книги, але не бачив священних снів.
А сон підступає. Завтра - шлях з раннього ранку

Тому що шлях починається з Різдва, а потім - все без проблем:
ера стане нашою, бо залишена нам у спадок.
Миготять століття воєн дзвенить ланцюг соціальних систем.
Різдво - позаду. Тепер Дитинства початок..

***
На абразах старажытных Іосіф сядзіць адзін у кутку,
адвярнуўся ад Бога народжанага і ад Марыі Дзевы.
Ён глядзіць кудысь у бок, у старазапаветным смутку
Ён не чуе ні крык Немаўляці, ні анёльскія спевы.

І зорка ў дзіры паміж хмар, і касмічны прамень прамы
як вось сіметрыі апускаецца па вертыкалі.
Стары запавет – пастарэў, але ён моцны й жывы,
і Слова пакуль бязмоўнае, і сэнсу мы не шукалі.

На абразах старажытных Марыя ляжыць на баку,
звярнуўшы свой погляд на Немаўлятку веры.
На імгненне здаецца старому, што сядзіць у кутку,
бы ў сагнутыя плечы яму пазірае Новая Эра.

На абразах старажытных анёлы і нябёсаў фон залаты.
І Дзева ляжыць на баку, і над ёю лунае галубка.
Іосіф не ведае – што яго ўшануюць, што ён святы,
І калі б даведаўся - ён не прыняў бы гэтую думку.

Таму, што ён цясляр, а цясляр - не бачыць Нябесных Сыноў.
Ён прывык да таго, што гэблюецца і відавочна.
Ён чытаў святыя кнігі, але не бачыў святых сноў.
А сон падыходзіць. Заўтра – ад самае раніцы крочыць.

Таму што шлях пачынаецца ад Каляд, а затым без праблем,
эра стане нашай, бо пакінута нам, нашчадкам.
Мільгаюць стагоддзі войнаў, звініць ланцуг сацыяльных сістэм.
Раство – у мінулым. Цяпер Дзяцінства пачатак …

 
 
Категория: Резонанс | Просмотров: 50 | Добавил: Елена | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
avatar